Напевно, ви чули цю історію: у Вікторіанську епоху лікарі нібито використовували вібратори, щоб доводити жінок до оргазму й лікувати таким чином «істерію». Звучить дико, але дуже запам'ятовується. Цей сюжет розтиражували у фільмах, книгах і лекціях. От тільки біда — швидше за все, це вигадка. Давайте розберемося, як усе було насправді.

Як народився цей міф

У 1999 році вийшла книга американського історика Рейчел Майнс «Технологія оргазму». Вона стверджувала, що протягом століть лікарі лікували жіночу істерію (тоді цим словом пояснювали все — від головного болю до нервових зривів) за допомогою мастурбації. А коли з'явилася електрика, лікарі перейшли на механічні вібратори — так вони економили сили й встигали прийняти більше пацієнток.

За версією Майнс, лікарі навіть не усвідомлювали, що ті «пароксизми», які вони викликали, — це насправді оргазм. Вони нібито не мали уявлення про жіночу сексуальність.

Книгу сприйняли на ура. Вона отримала премію Американської історичної асоціації, її переклали п'ятьма мовами. У 2011 році вийшов фільм «Без істерії» з Рупертом Евереттом, потім з'явилися п'єси й документальні стрічки. Історія проникла в підручники й стала частиною поп-культури.

Чому цю теорію розвінчали

У 2018 році історикиня Халлі Ліберман з Технологічного інституту Джорджії взялася за перевірку джерел, на які посилалася Майнс. І виявила дивну річ: багато з них взагалі не згадували ні вібраторів, ні істерії, ні гінекологічного масажу.

В одному випадку йшлося про лікування менструальних болів електрикою, і автор спеціально наголошував, що «повна відсутність сексуального збудження має найвище значення». В інших джерелах не було жодного слова про те, що Майнс приписувала їм. Виходить, вона просто виривала цитати з контексту й інтерпретувала їх як хотіла.

Британська історикиня Гелен Кінг додала, що в античності лікарів взагалі не підпускали до жінок із поважних родин. А сатиричні тексти Майнс помилково прийняла за медичні керівництва. «Це сатира, — пояснює Кінг. — Вона й має бути епатажною».

Що ми знаємо насправді

Реальна історія вібратора не менш захоплива, хоч і не така скандальна.

У 1882 році британський лікар Джозеф Мортімер Гренвілл запатентував електромеханічний вібратор для масажу спини й шиї. У рекламі показували, як лікарі використовують пристрій для зняття м'язової втоми — і жодного слова про секс.

Електричні вібратори рекламували як ліки від усього: безсоння, паралічу, невралгії, геморою, глухоти, запорів, болю в горлі й навіть проблем із печінкою. Істерія теж була в цьому списку, але лікували її, швидше за все, звичайним масажем спини або шиї — без жодного інтимного підтексту.

До 1915 року лікарі розчарувалися у вібраторах. Американська медична асоціація офіційно заявила, що їхнє медичне використання — «оманлива надія та пастка».

Вперше вібратор як секс-іграшку почали рекламувати в 1903 році — компанія випустила оголошення про «сексуальний пристрій Hygeia» для чоловіків і жінок. Але відкрито торгувати ними заважали закони про непристойність, які діяли в багатьох країнах.

Сучасні вібратори з'явилися в 1950-х, а в 1960-х їх почали продавати більш відкрито. Але навіть тоді це був спірний товар. У штаті Алабама досі діють закони, що забороняють рекламу та продаж вібраторів.

Чому ми досі віримо в цю історію

Запитайте себе: чому ця байка так міцно засіла в головах, незважаючи на відсутність доказів?

По-перше, вона вкладається у зручний наратив: ми, сучасні й прогресивні, сміємося над темним минулим, де лікарі були недалекими, а жінки — жертвами. По-друге, це просто гарна історія. Вона шокує, її легко запам'ятати й переказати за вечерею.

Як зауважила Ліберман, «коли людям хочеться, щоб історія була правдою, навіть учені рідко турбують себе перевіркою фактів». Цей ефект можна назвати «ефектом Майнс»: одна яскрава теорія затьмарює більш нудну, але достовірну реальність.